Так порожньо, якісь безглузді потяги
Знову на кілогодини тебе відбирають.
Без тебе холодно, мільйони жорстоких протягів
Атакують і ніби кінця не мають.
Навіщо так? Я просто хотіла березня.
У перший весняний день почала жити.
Мене знову прибило до якогось берега,
А хто знає, правий він, чи лівий?
Це можна дізнатись, пливучи за течією,
Широко простягаючи у воду руки,
В неї входжу і ніби стаю твоєю.
Це так дивно, мокро, а потім сухо.
Невже висохне річка й помруть зелені лілії?
Жовті і білі квіти втрачають подихи...
Сухо, замість води залишись глибокі лінії,
По яким їдуть забравші тебе потяги.
Безглуздi потяги
© Copyright: Фелон Кэлебрит, 2016
Свидетельство о публикации №116032200604
Свидетельство о публикации №116032200604
Рецензии
