Не черствів хліб дитинства,
Не встигав,не встигав.
Кожен житній гостинчик
Найдорожчим ставав
Над усеньке на світі,
Бо дитяче буття
Все висіло на крихті,
Без якої життя
Переходило в муку,
В зібрання бід людських,
Що влізали без стуку
До осель бідних всіх.
Не дай, Боже, нам знову
Втрапить в скруту таку:
Просівати полову
На прокорм малюку.
Хлiб дитинства
© Copyright: Владимир Кабузенко, 2016
Свидетельство о публикации №116032109613
Свидетельство о публикации №116032109613
Рецензии
