Трiщина

Тріщина в душі, нестерпний біль
І незагоєна рана.
Вчорашнiй бiль, вiн не проходить,
А лише притупляється на час,
Щоб знову дати про себе знати.
Біль! Вiн рве душу на частини.
А всередині тебе суцільний дощ і борошно.
Як звільнитися, як вирватися?..
Вже не зібрати і не склеїти докупи того,
Що було колись. Бідніє світ, тьмяніють фарби.
Немає вже тієї колишньої радості, втрата загального сенсу.
Життя таке швидкоплинне, що інколи не встигаєш
Повернутися назад. Закинувши голову, ти все частіше
Вдивляєшся в зоряне небо, куди йдуть душі,
Куди одного разу піде і моя душа, в пошуках вічного дому.


Наталья Беляева Ерух

Трещина

Трещина в душе, нестерпимая боль
И незаживающая рана.
Вчерашняя боль, она не проходит,
А лишь притупляется на время,
Чтобы снова дать о себе знать.
Боль! Она рвёт душу на части.
А внутри тебя сплошной дождь и мука.
Как освободиться, как вырваться?..
Уже не собрать и не склеить воедино того,
Что было когда-то. Беднеет мир, меркнут краски.
Нет уже той былой радости, потеря общего смысла.
Жизнь так быстротечна, что, иногда не успеваешь
Обернуться назад. Запрокинув голову, ты всё чаще
Всматриваешься в звёздное небо, куда  уходят души,
Куда однажды уйдёт и моя душа, в поисках вечного дома.