Мене не згадає майбутнє твоє –
Тебе не забуде майбутнє ніколи
Моє...
Бо не вчора – сьогодні ти є
У пам’яті...
Й будеш,
Як дух матіоли,
Що сором’язливо мовчить про любов
І ніжність тендітно довкруг розливає,
Ти є...
Якщо зникнеш, то з’явишся знов,
Як сонце з-за хмар морок перемагає.
Для тебе немає мене й не було,
А значить, ніколи-ніколи не буде,
Снігами й вітрами сліди замело
Від серця до серця...
Ніде, але всюди
Небачене бачу і чую нечутне,
Душею твій порух я кожен ловлю,
Уже й за межею майбутнього чути
Моє тобі «доки живу, я люблю!»
21.03.16
Матiола
© Copyright: Олег Вербовий, 2016
Свидетельство о публикации №116032102776
Свидетельство о публикации №116032102776
Рецензии