Куди веде мене дорога...
І де знайти свій таємний знак!
В ночі закралася тривога,
Де буду я? На котрий сяду літак...
Колись почула спів надії,
На нюго ринула мов птах,
Але відчула безпоміч мрії
І не підвластний мені страх.
Розгубилася і дороги не знайшла.
Знов стою на перехресті,
Де маю обрати серцем життя!
Земле,Солнце і вода!!!
Вкажіть мені шлях до счастья!
Вітер підійми мене до неба,
Нехай покажє в чому е потреба.
Нехай розкаже ким я маю бути,
Куди піти,кого забути,
Кого знайти і як у пастку не втрапити...
Відтепер тобі матінко природо,
Я доручаю свое счастья!
Вірю в нескінченність роду,
В велику щедрість і твою причастність!
Дари твої, прокинуться в мені
І вмиються ранковою росою.
Світанок війде на білому коні з золотистою рясою.
Мат нко природо
© Copyright: Ева Артемьева, 2016
Свидетельство о публикации №116032111210
Свидетельство о публикации №116032111210
Рецензии