Сіріє день у метушні –
Самотній крик згорів на стрісі...
Забившись десь в моїй душі,
Це почуття не знає втіхи.
Коханий мій, пусти мене!
Проснеться місто на світанку,
Я хочу, тільки лиш, втекти…
Від тебе…знову… як циганка.
Собі нічого не візьму!
Залишу все, що є і було…
Моїм ніколи ти не був,
А я тобою захлиснулась.
Я ж навіть дихати не сміла…
Я не могла без тебе жити!
Душа, як листя, загорілась…
Цю біль уже не погасити!
Пусти мене, і я піду!
Втечу від тебе на край неба…
Та серцем буду тільки тут –
З тобою…іншого не треба.
Сіріє день у метушні –
Самотній крик затих на стрісі…
Сховавшись десь в моїй душі,
Це почуття не знає втіхи.
16.12.2015
Це почуття не знае вт1хи
© Copyright: Инна Омут, 2016
Свидетельство о публикации №116032000416
Свидетельство о публикации №116032000416
Рецензии