Роки йдуть...а я ще не жила.
Десь своє виборюючи щастя,
йшла до цілі я,сліпа й німа,
Йшла крізь поле жалю і ненастя.
Все шукала місце на землі,
Де б могла коріння я пустити...
І тебе я намагалася знайти-
Я тебе готова вже простити...
Ти мій біль,мій жаль і моя кривда
І нехай в тобі - життя причина...
Ти моя,нехай гірка, та правда!
Ти мій шлях любові, ти провина!
Роки йдуть,а я ще не жила,
Бо весь час від тебе я втікала...
Я ховала очі і слова...
Та завжди лише тебе кохала...
Роки йдуть а я ще не жила
© Copyright: Юлия Ганненко, 2016
Свидетельство о публикации №116032012733
Свидетельство о публикации №116032012733
Рецензии