Сліпа безодня
Звертати нікуди постій,
Каміння сиплеться додолу,
Два кроки зробиш і у тінь,
Впадеш і згинеш у безодні.
Як лезо стромить у спині,
Повернутись у бік я не в силі,
Хто стоїть за спиною у мене?
Серце тяжко калатає в грудях.
Знаю ти нічого не просиш,
Не вблагаєш, бо тіла не маєш,
Кам'янієш і смієшся від люті,
Кайданами гримиш унизу.
Так на дні я буду розбитий,
Обійми моє тіло назавжди,
І у темряві кров зачерпни,
Гострим поглядом останні зітхання.
Слiпа безодня
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2016
Свидетельство о публикации №116032010586
Свидетельство о публикации №116032010586
Рецензии