Якби ж я могла тобі горя бажати!
Щасливою стати, побачивши сльози...
Так ні! Ці думки - мої вбивці крилаті -
Несуть лиш нещастя, незгоди та грози.
Якби ж я могла не зважати уваги
На сльози твої та на рани відкриті,
З нещастя твого лиш черпати відвгу...
Так ні! Мені жаль! Як тебе захистити?
Якби ж я могла полюбити інакше...
Інакше, інакших.... І буде як буде!
Жила б я спокійна - було б це найкраще!
Так ні... Врятувати б тебе відусюди...
Якбі ж я могла тобі горя бажати...
Тебе не кохати, забути про сльози...
Так ні!
Я знов дозволяю себе катувати
Цим вбивцям-думкам, та безсонню, та грозам...
Якби ж...
© Copyright: Вероника-Евгения Демидова, 2016
Свидетельство о публикации №116031911427
Свидетельство о публикации №116031911427
Рецензии
Уважаемая Ева!
Стихотворение затронуло душевные струны.
Пишите, творите, радуйте!!!
С симпатией и уважением.
Евгения Гитальчук-Вирченко 20.03.2016 10:18 • Заявить о нарушении
Стихотворение затронуло душевные струны.
Пишите, творите, радуйте!!!
С симпатией и уважением.
Евгения Гитальчук-Вирченко 20.03.2016 10:18 • Заявить о нарушении