Марно кохаю...
Ювелірно озолотивши всі почуття,
А я майже щаслива, в усе вірю,
Тримаючись мов кліщами за життя...
Я захворіла, захворіла марно тобою,
Не сплю вночі і майже нічого не їм,
Серце не витримує вічного двобою,
В цьому світі далеко не ідеальнім.
А рука як завжди потягнулась до пера,
Вилилось чорнило і стало краще,
Та хочеться насолодитись всім сповна,
Та не мати довіку життя пропаще.
Але ти чомусь холодний і байдужий,
Ховаєш себе у туманних ранках,
Погляд такий чужий і недужий,
Та розчарований у своїх коханках.
Та я марно чекаю, на щось сподіваюсь,
Хоча не зігрієш ти мені вже плечі,
Тихо плачу, дихати вголос вагаюсь,
А в серці вже не спинить кровотечі...
Свидетельство о публикации №116031710825