Якір кину в морі твого життя,
Із коханням враз перейду на “ти”.
Вплету в будні запах твого буття
І пізнаю твої всі терпкі смаки.
Ледь тримаю пристрасть в межах повік…
Повінь щастя вийшла за берег душі.
А любов так близько до слова “гріх”
І думки сплітаються у вірші.
Зачарую поглядом дивно-п’янким,
Затамуєш подих від тих очей.
Коли щиро — нам не потрібен грим,
Усе зайве сховає оксамит ночей…
Оксамитовий
© Copyright: Мила Курбатова, 2016
Свидетельство о публикации №116031605201
Свидетельство о публикации №116031605201
Рецензии
