ЛЕД

Через роки
Через століття
У історичному бутті
Не самовита юна леді
Сидить за гратами в вікні
Ітії думи не поєхитні
Веселим дзвіном виграва
І тихим вітром чуть те слово
Де мати плакала одна
Те слово що у пісні
Льється і знаем ми уже давно
Як пісня та уже не сеться
Де всім почути не дано
А леді та сидить в палаті
І грати заступають світ
Як можна нам уже пізнати
Стримління довгих наших літ
Усе мина і наша леді
Пізнала світ і не дарма
У довгій сукні на качелі
Сидить вона така сумна
І думка а рікою льється
А спогади їй заважають жить
В бутті давно уже несеться
Стримлінням тих прожитих бід
На бідувалась у неволі
Де ті знущання
День і ніч непокорилось
У неволі де стрімко чути
Проміжок століть
А діти що були у леді
Обшарпані сплюндровані
Людьми де вбогими ходили
І просили незнали матирі вони
Через роки
Через століття
Де чути знову
Тихий плач
Далеко й гірко
Чують пісню
Наших не удач