Посеред степу кам’яна фортеця,
На мурах вояки сидять сторожко.
За мурами народ в землі шкребеться,
Бо жити ж треба. І живе. Потрошку.
За мурами сумні й суворі пики –
Не бачать світу білого ізгої.
Їдять байки славетні про набіги,
Які і нагодують і напоять.
Зсередини на стінах фурнітура,
І навіть певне відчуття простору.
Хоч гавкнути у всесвіт з-під забору,
Бо смішно гавкати на власні мури.
Посеред степу кам’яна фортеця,
За мурами земля, не дуже й хлібна.
Ніхто туди ніколи не вдереться.
Хіба такі скарби комусь потрібні.
фортеця
© Copyright: Канан, 2016
Свидетельство о публикации №116031501540
Свидетельство о публикации №116031501540
Рецензии
