НА РОЗТРИВОЖЕНИХ ТРОЯНДОВИХ ВУСТАХ
На розтривожених трояндових вустах
Лишився слід моєї самоти…
Мов погляд в недочитаних листах,
Мов зойк серед німої глухоти.
А навкруги далека далечінь
І сіро-кольорова маєта.
А хочеться в високу височінь:
Туди, де ще ніхто і не літав…
На розтривожених трояндових вустах
Лишився смак гіркого забуття.
Весільний дощ пройшов і перестав
І розпочав чиєсь нове життя.
За кроком крок в розбиту колію -
У ніч, де сплять розведені мости.
На повні груди волі на краю
Вдихнути і до неба дорости…
Де проростають гори серед хмар
Душа розквітне, ніби едельвейс.
А в ній любов – мов золото стожар!
І той пожар – від серця до небес!
Тонкий серпанок згасне в небесах,
Зоря заграє в селах і містах.
Впаде роса. І висохне сльоза
На розтривожених трояндових вустах…
ВК Херсон
На растревоженных устах укр
© Copyright: Валерий Квачев, 2016
Свидетельство о публикации №116031512059
Свидетельство о публикации №116031512059
Рецензии