Время летит сломя голову

Роюсь в сознании, как в незнакомой
кладовой.
Время летит сломя голову,
оставив позади вечность,
где были радости и огорчения,
взлёты и падения, любовь и призрение.
Когда-то ты ходил пешком под стол.
И жизнь нянчилась с тобой как с ребёнком.
Но ты уже давно стал взрослым и многое
изменилось с тех пор.
Каждый ребёнок мечтает, поскорее вырасти,
А взрослый, всякий раз возвращается в детство.
В то незабываемое время, где было тепло и
уютно, где  тебя окружали заботой и в тебе
всегда жило ощущение свободы.
Встав взрослым, глубоко понимаешь, что нужно
нести ответственность не только за себя, но
и за свою семью и близких, кто рядом с тобой.


Наталія Бєляєва Єрух

Час летить стрімголов

Риюся в свідомості, як у незнайомій
комори.
Час летить стрімголов,
залишивши позаду вічність,
де були радощі і засмучення,
злети і падіння, любов і піклування.
Колись ти ходив пішки під стіл.
І життя панькалася з тобою як з дитиною.
Але ти вже давно став дорослим і багато
що змінилося з тих пір.
Кожна дитина мріє скоріше вирости,
А дорослий, всякий раз повертається у дитинство.
В той незабутній час, де було тепло і
затишно, де тебе оточували турботою і в тобі
завжди жило відчуття свободи.
Ставши дорослим, глибоко розумієш, що потрібно
нести відповідальність не тільки за себе, але
і за свою сім'ю і близьких, хто поруч з тобою.