Сумно на душі, і холодно в кімнаті.
Пустота всередині, пустота і зовні.
І твої думки нічого вже не варті.
Бо ніхто їх не чує, там тихо назовні.
Тиша й спокій. Але ж ти кричиш,
Ти чомусь кричиш. Й шукаєш
Тих, хто тебе пізнає. Вже й мовчиш,
Проте ніхто не бачить. Вмираєш...
А чи варто подібності шукати,
Адже все різне поєднується.
Може треба просто помовчати?
Адже гуркіт й тиша з'єднується.
Може треба просто все забути.
Всіх людей від себе відпустити.
І ти зрозумієш, як тобі бути.
Ти зрозуміеш, як легко летіти...
... Вниз.
Вниз...
© Copyright: Валерончик, 2016
Свидетельство о публикации №116031312983
Свидетельство о публикации №116031312983
Рецензии