Спогад

Роки тому на перехресті долі
Я покохала зі своєї волі.
Тоді, напевно, марила тобою -
Розкрила карти, опустила зброю.

Ти - нуль емоцій - наче не людина
І ніби крига річкою в судинах.
Холодний розум, холодніше - серце.
Лише секунди. Жодних прім чи терцій.

Безжалісно, через залізне "треба"
Зітру із пам'яті всі спогади про тебе.
Слова проникливі почую - не згадаю.
Та крізь століття голос твій впізнаю.


Рецензии
Чудовий вірш! За серце взяв. Ніби про мене написано!

Хани Юмида   19.04.2016 13:26     Заявить о нарушении
Дякую) дуже приємно))

Зелёнка Симпл   19.04.2016 14:35   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.