Десь розлучались двоє - пара
Такі рідні…І такі чужі…
Наче був це сон, була примара
І сонце вже не гріло як тоді..
Десь падав дощ, забутий ними вчора
Десь спала тиша, залишена тоді,
Вона була бліда… Немов прозора...
А він - неначе попіл міражів…
Одне одному дивились просто в очі
Вуста тремтіли від ридання й сліз..
Вона згадала все: усі безсонні ночі.
Коли думала, що він любов цю не беріг.
Душа боліла, серце завмирало,
Такі болючі помилки прозрівши.
Мовчала осінь. І пара мовчала,
Вона йшла… Любові не зберігши…
Був падолист самотнього прощання,
В’яли квіти в сонячному тлі..
Десь розлучались двоє… Востаннє…
Такі рідні… Але вже такі чужі...
Розлука
© Copyright: Александр Крикливый, 2016
Свидетельство о публикации №116031310724
Свидетельство о публикации №116031310724
Рецензии