Квіти бігали травами...
Так писали колись...
Вони бігають й зараз...
Може хтось забаривсь.
Вони падають в зорі,
Піднімаються в вись.
І слова ті повторюють,
Що почули колись...
Хтось тут ніжив кохану,
Хтось її цілував,
Дарував Всесвіт інший,
Ну, а ще хтось страждав.
Квіти ніжно співали
Колискові пісні.
Лише зорі на небі
Їх вітали всі дні.
Трави були прим‘яті,
Вони були ще в сні
Ну, квіти співали
Свої ніжні пісні.
Про любов, про кохання
Ці пісні всі були,
Бо ще звечора чули
Тут признання вони.
-Я тебе не забуду...
-Я тебе покохав...
-Я ніколи такого
Щастя ще не зазнав.
Ніжно губи шептали,
Тихо шепіт той йшов...
Ну а квіти дивились
На красиву любов.
Квiти бiгали травами
© Copyright: Нина Лукьяненко, 2016
Свидетельство о публикации №116031200151
Свидетельство о публикации №116031200151
Рецензии