Декілька днів побродив по трясинах,
Хочеться знову в думок Ваших гори,
Зніму, нав’язані різними шори,
Що, що безцінне сідло? Також скину.
Виберу справжню, якій непідвладний.
Не пам’ятаю, кому адресовано,
Та відчуваю, проснувшись, - кохаю
Землю свою, що уквітчана зорями.
Навіть ворон заклопотаних зграя
Геть різнобарвна, хоч бачаться чорними.
Міг би продовжити, тільки навіщо?
Натяк, хто хоче, розгляне всебічно.
До чого б це?
© Copyright: Петр Коваль, 2016
Свидетельство о публикации №116031107369
Свидетельство о публикации №116031107369
Рецензии