Признание

«Зізнання»

За два тижні до нового року
Ти мені подзвонив та сказав,
Що не зробиш до мене ні кроку,
Що ніколи мене не кохав…

Де провина моя, я не знаю,
Я тобі віддавала життя!
Я і досі тебе так кохаю!..
Та на жаль, вже нема вороття…

Мабуть я десь «намріяла» щастя,
Мабуть вірила дуже тобі.
Я три роки була, як у казці,
А тепер – у самотній журбі…

А колись наші друзі казали,
Що я наче твій янгол в житті.
Ми тоді, мов на крилах літали,
Обіцянки давали святі!

А тепер – задихаюсь від спраги
До коханого тіла та рук
Янгол твій вже не має відваги,
Він вночі помирає від мук…

Ти пішов, і нема вже надії,
Перекреслив все те, що було.
Ти собі залишив  мої мрії,
А мені – перебите крило…


Рецензии