Вікно
Повертався якось з річки.
Не ходили «електрички».
Півгодини пронудився.
Дивний потяг появився.
На маленькі перегони
Ще й двухтамбурні вагони.
Паровоз натужно «пихав».
Худо- бідно, а доїхав.
Пам;ятаю і понині,
Що вечірні сіли тіні.
В тамбурі замало світла.
Навіть двері ледь помітно.
У проході якісь люди
Заповняли димом груди.
Попрохав, щоб пропустили
Та до двері допустили.
Подивились якось дивно.
Пропустили майже чинно.
Зрозумів в наступні миті:
Двері наглухо закриті.
Упирався «з усіх ніг».
Відчинити їх не зміг!
Не відразу, а дійшло:
То не двері, а… вікно!
Як приречений стояв.
Поїзд ходу набирав.
Хтось сказав веселу фразу.
А сміялись всі відразу.
Окно
© Copyright: Валентин Серых, 2016
Свидетельство о публикации №116031102296
Свидетельство о публикации №116031102296
Рецензии