Сам собі – пересторога,
Сам з собою наодинці,
Бо ординцю – всі чужинці.
Бо своїх немає в нього.
Одинак в людському роді,
Стережеться маму й тата,
Бо й до них довіру втратив,
Про дітей казати годі.
Перелякані батири
Мають мати спільну справу.
Під подушкою сокира
Уві сні на вухо давить.
Доля блудного собаки,
Що з такими ж ходить разом.
Тільки-но охлянуть м’язи,
Загризуть свої ж друзяки.
Чи подохне десь. Від сказу.
зграя
© Copyright: Канан, 2016
Свидетельство о публикации №116031001395
Свидетельство о публикации №116031001395
Рецензии
