І знову за стінами холод
Я чую як плаче душа,
Навіщо іду я крізь холод?
Мене не чекає ніхто,
За стінами біль,
Тихий шепіт.
Ні крихти на білім столі,
Огарок і тіні застигли,
Лишилось серце тепла,
Самотність усе загубила.
Наступний світанок сумний,
Хотілось зустріти на небі,
Де вітер і спалах зорі,
Тривожить далекі простори.
Ти будеш поруч зі мною,
Коли залишу я цей світ,
Щоб знов народитися з вірою,
Забути холод і крик.
I знову за стiнами холод
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2016
Свидетельство о публикации №116030909727
Свидетельство о публикации №116030909727
Рецензии
