Души їх сміх
Серед обдурених і хворих,
Що тішаться брудним чолом,
У купі смороду і гною,
Застигло й випікає кров,
Весняне сонце.
І так вгамовує свій крик,
У небі тісно жити звик,
Отруєний понурим сміхом,
Задушений химерним злом.
Де у сльозах кипить надія,
Померла віра і довіра,
Що все ховаєш за спиною?
Сміття навколо, лютий гнів,
Комахи роз'їдають тіло,
Сплітає ненависть клубок,
Хмільних очей байдужий блиск,
З облич зриває дивний сміх.
Души iх смiх
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2016
Свидетельство о публикации №116030909682
Свидетельство о публикации №116030909682
Рецензии
Цікавий твір! Весна неминуча - весна все змінить. Треба вірити в це...
Шон Маклех Патрик 09.03.2016 23:31 • Заявить о нарушении
Шон Маклех Патрик 09.03.2016 23:31 • Заявить о нарушении