Ви для мене настільки чужа,
Як та леді, яку я не знаю,
Вже по вам сумувати стомилась душа,
Та так сильно, що навіть, боюсь не впізнаю.
Не забув вас ще я, досі все пам'ятаю,
В моїх спогадах ви все така, як була,
А теперішню вас - я не хочу й не знаю,
То не ви, та й навіщо мені не моя?
Я так довго любив і так довго чекав,
Я ж вам щиро, всім серцем своїм довіряв,
Я ж вас ціле життя так шалено кохав,
Чим же я заслужив цей печальний фінал?
Не дивуйтесь, як раптом я вас не впізнаю,
Розсміюсь чи заплачу, чи мовчки пройду,
Дуже рідко когось я в житті пробачаю,
Може й вас, коли-небудь, я також прощу.
Чужая леди
© Copyright: Лорелин Фотис, 2016
Свидетельство о публикации №116030608826
Свидетельство о публикации №116030608826
Рецензии