Послухай про обставини фатальнi

Послухай про обставини фатальнi,
Тай слова моi усi печальнi,
Тут кохання поховають вже в ночi,
Щоб вiдпочивало у тищi.

Вона була красуння, дуже гарна,
Любов чекала щиро але марно,
Вiн обiцяв що тiльки з нею буде,
Нiколи у життi красу цю не забуде.

Покликали до бою, требо вирушати,
Важко розтавання подолати,
Сльози лють, не вгамувати iх,
Тяжко вiдпускати рiдних тай  близьких.

Смерть,прокляття полем вже вiтало,
Тай багато душ собi зiбрало,
I  коханий теж пiшов за ними в слiд,
Позабувши дiвчину i свiт.

Поховали в братську домовину,
Серцем знов до неi лину,
Дiвчина чекала тай чекала,
Серце вже давнiсенько те знало.

Але правду не змогла сказати,
Своiй дущi що требо вiдпускати,
Требо вiдпускати вже кохання,
Линули до нього знов бажання.

Дрiбнi сльози очi покривають,
Тай його слова до неi знов лунають,
I  не змогши серце вгамувати,
Перестала вже i iсти спати.

Як та квiтонька що засиха,
Ii  душа на вiки засина,
Ти послухай про обставини фатальнi,
Тай слова моi усi печальнi.