Впритул!..
Твій постріл був впритул.
Ще навіть порох залишився
на моїй скроні...
То я - Давид, а ти - Саул?..
Кого тепер візьме в долоні
наш Бог, що звився
з Духом Святим?..
І я питати
вже не в змозі
чужинців з вицвілих країв,
де я хворів,
а ти в дорозі
до свого світу став, як дим...
По лезу...
Знову як по лезу
повзу не стримуючи крик
душі, що випила шартрезу.
Не мрій про мене...
Я не звик
у своїх снах блукати світом,
не відчуваючи біду,
що стане вічним заповітом
для тих, хто плаче на ходу.
І сенс життя знайде в тремтінні
пусту любов...
Куди б піти?!..
Кому віддати на коліні
світи?!!!!
Він знає...
Він попросить знов
ту, першу яблуню вродити...
Нехай за змієм ллється дощ,
яким освітлений заграє
бажання жити
серед прощ...
І синя темрява покаже
первинні мітки для життя
між тим, хто зрештою розкаже,
що в рай немає вороття...
Нiмий пророк
© Copyright: Александр Ноцкий, 2016
Свидетельство о публикации №116030309295
Свидетельство о публикации №116030309295
Рецензии