Адзiн

Сержук Сыс
Аднаму ні добра, ні пагана,
Проста аніяк, і цішыню
Не адчуць, як не адчуць нірваны,
Па начах без стомы і агню.
І штодня, сярод людское плыні,
У вірах чужых размоў і слоў,
Позіркі страляюць халастымі
Як у “малако”, паверх галоў.
Церуха жыцця сляды хавае,
І няважна зараз – з кім і дзе,
Ты грабешся, нават не па хвалях, –
Па халоднай, нежывой вадзе.
Страчаныя позіркі і словы,
Узамен жа – бессані нажы.
Ты – адзін, і вырак – канчатковы.
Цешся, як да гэтага дажыў.

Вентспілс, 3 сакавіка 2016.


© Copyright: Сержук Сыс, 2016
Свидетельство о публикации №116030308975
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Сержук Сыс
Рецензии
Написать рецензию
Дуже змістовний вірш!
Ви - молодець.
А я відкриваю заново для себе білоруську мову.
Ох, як звучить!

Сергей Пикарось   08.03.2016 18:21   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Сержук Сыс