Ти не зникай!

Була весна...духм"яно травень квіт,
Росу спивали трави смарагдові,
Ми юності зривали первоцвіт,
Все гарно починалося...З ЛЮБОВІ!

Зірки розсипав зоряний візник...
Була весна і в серці, і в природі...
Нам мріялось,що щастя це - навік,
Були наївні, молоді...тай годі...

Жаль, не спинити плину юних літ...
Усе пішло, як білий цвіт із вишні...
Напевно так влаштований цей світ,
Що в ньому все вирішує Всевишній...

Буває...так нестерпно защемить:
Куди пішла та юність синьоока?
Ти не зникай...бо зникнуть можна вмить,
Смерть втягує занадто нас глибоко...

Ти не зникай...хоч...з мого серця зник...
Ми ще колись зустрінемось в століттях!
А знаєш, в цьому світі є двійник,
Він твій і мій...і він - у наших дітях...

Була весна...був юності розмай...
Все в світі починається з любові...
Ти не зникай...ти тільки ... НЕ ЗНИКАЙ!!!
Відчуй мою печаль у кожнім слові...

Стікають, наче віск з свічі, літа
І річ не в тому, що живем порізно...
Життя так швидкоплинно проліта...
Жаль, розумієм це занадто пізно...