…Застиглий біль рветься із грудей.
Скажи, о небо! – де ж твій спокій?
Де твоя рука,
що відпустить нам гріхи?
Прости нас, Боже,
прости за те, що ми Тебе не чуємо
у серці…
Прости, що чуємо лиш зойк страшенний помсти!
За кров, за біль, за жах!
Прости, що бачимо лиш прірву
в душі…
Дай нам, Боже, сили чути Тебе!
І ми підемо далі й далі.
І знайдемо нову дорогу,
що поведе нас від землі до неба.
І побачимо ми Царство Твоє у своїй оселі.
Молитва
© Copyright: Венцель Ольга Хельга, 2016
Свидетельство о публикации №116030305272
Свидетельство о публикации №116030305272
Рецензии