Мої вірші, неначе злидні,
Моє сердешне каяття.
Вони нікому не потрібні,
Вони, для іншого життя!
Коли прийдуть часи хороші,
Скінчиться врешті чорний день,
Коли не будуть в світі гроші,
Дорожче, ніж життя людей!
Летять вірші, птахами в вирій,
Вони повернуться в весні,
Коли кохання буде щирим,
Без ліцеміря та брехні!
Та наші сльози оділлються,
Що ця війна нам воздала.
Коли заживемо по людські,
Нарешті біди всі здолав!
Бо зараз, в нікуди дорога,
Створили лиш катам єдем…
Коли повірим щиро в Бога,
Душею до нього прийдем!
Брехня нам душу отруїла,
А правди вже й, не відшукать…
Коли розквітне Україна,
Та процвітатиме в віках!
І заживемо всі у мирі,
Як у вишневому саду…
Тоді, повернуться, я вірю,
Мої вірші до Ваших душ.
12.12.2015 р.
Моi вiршi, неначе злиднi
© Copyright: Валентин Крот, 2016
Свидетельство о публикации №116030206630
Свидетельство о публикации №116030206630
Рецензии
