Доречний борг лиш Воїна - Вітчизні...
А я сплатила всі свої борги:
Із мого серця вижато, як з вишні
І я хмільна сьогодні від туги...
Знов березень...і вітер ностальгії
Відносить пам"ять у минулі дні,
Там, де любов в предсмертній агонії,
Сонет свій не скінчила на землі...
І фрази суть не в тім, що час лікує:
Поміж вітрів не зцілиться душа...
Гучні слова не промовляють всує,
Не платять мито легкістю вірша...
Чи зможу, перевтіливши таланти,
Надлом душевний видати за сміх?
Не обміняти серця діаманти
На милостиню губ твоїх скупих?
І не зронити зрадницького слова,
А жалість не сприйняти за любов?
Під об"єктивним пОлогом алькова,
Чи зможу відректись від тебе знов?
Чи зможу?
© Copyright: Наталья Кислощук, 2016
Свидетельство о публикации №116030104703
Свидетельство о публикации №116030104703
Рецензии