Притулитись зараз до тебе,
я шукаю слушну нагоду.
Холод вирує з нашого неба,
і знаєш, я не про погоду.
Синоптики, кляті, брехали,
обіцяючи нам багато опадів.
А натомість, наші моря висихали,
моря слів, вчинків та спогадів.
І в пригорщі, йдучи, я триматиму,
останні краплі моря, як надію.
І тебе, як в засуху дощ, чекатиму,
бо тобою безнадійно хворію.
Я не про погоду
© Copyright: Кристина Омельчук, 2016
Свидетельство о публикации №116022712713
Свидетельство о публикации №116022712713
Рецензии
