На колінах, змучений, роздітий,
А над ним араб із пістолетом.
Я не знав, що буде хтось радіти,
Смерті цього хлопця, під Алеппо.
А от він напевно розумніший,
Він радів смертям під Іловайськом,
Тай Дебальцевський котел його потішив,
Де він викрикАв «Укроп здавайся!»
Біль і сльози, пісня «Лине кача»,
Україна в траурі і втратах.
Хто сказав вам, що москаль не скаче?
Скаче, на кістках сестри і брата.
Скаче «ввічливим зеленим чоловічком»
В Севастополі, в Алушті і Джанкої.
Думав він, що жити буде вічно
І не думав, що ж він тут накоїв.
Доскакався хлопець до Алеппо,
Бо йому сказав «великий путін»:
«В Сирії також російські скрепи,
Ти для мене мусиш їх здобути».
Та араб не захотів віддати,
Вистрелив спокійно з пістолета
І в сирійську землю, кров солдата,
Витекла, під сонячним Алеппо.
Алеппо
© Copyright: Сергей Заграбайло, 2016
Свидетельство о публикации №116022609316
Свидетельство о публикации №116022609316
Рецензии