Пожалiйте землю

                *  *  *


 
Припадаю вухом до землі моєї,
Чую її стогін, помолюсь про неї.
Серденьку болюче від такої долі...
Жах... Тремтять високі і сумні тополі.
 
Ой, надай же, земле, розуму усім,
На душі все зблідле враз передусім.
Небо закоптіло від злоби людської,
В день завечоріло від жорстви такої.
 
Ой, ви, люди, люди...Не чорніть ви смуги,
З ними так погано. Нащо такі туги?..

Землю пожалійте, своїх матерів,
Спокою надайте, досить бунтарів.
Неню Україну нашу збережіть,
Бога, я вмовляю, люди, не гнівіть.
 
Дайте собі миру, злагоди, добра,
Попрямуйте, прошу, з площі до Дніпра.
Вас до себе кличуть мудрий батько, дід,
Він і досі стогне, знайте – захід, схід.
 
Пожалійте землю, свій родючий край,
Слухайте тополі, як шумить ваш гай.
Там лунають пісні про красу, любов,
Про щасливі мрії, в дзвін усіх церков.
 

 
25.01.2014


Рецензии
Я по отцу украинка. И мне больно и за Россию, и за Украину.
Скорее бы прошли эти безумные времена и наступил мир...

ВСЕХ БЛАГ!!! МИРА ВСЕМ НАМ!!! ДОБРА!!! УДАЧИ!!!

Элина Умрихина   23.09.2024 07:04     Заявить о нарушении
Моя признательность и низкий Вам поклон!..

* * *

Земля дрожит, от горя стонет. Крики о помощи... и плач детей. Спасенья нет... Мир божий тонет. Не слышат боги матерей...
За что?.. За что страданья, смерть?.. Как мне на это всё смотреть?.. Душа и сердце на разрывах в моих неистовых порывах весь Мир людской собой прикрыть и сил просить, чтоб не завыть. От безысходности - рыдаю, войну любую проклинаю... Плач детский эхом отдаётся, когда их жизнь от взрыва рвётся...
Остановись, молю, война... Да разве ж ты кому нужна?.. Глянь... реки крови, море слёз на месте, в блёсках, чистых рос. Вот, здесь: у речки, поля, сада, где
зорьки свет... Блажь и отрада являли жизнь во всей красе на, судьбой моленной, стезе.
Глашаю криком: "Сгиньте, войны... Вы лишь проклятия достойны..."

Виктор Плут   23.09.2024 14:51   Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.