Была даха, да впрах зачахнь

И шо робы са матк?
Шукай в бишкеках Жабк

Кагда ты щаслив, га, поэт? –
Хм-ха! Да никогда ужэ! –
А атчево жэ так, дружбан? –
Да вот… нет Гальк-ветеринарк!

Дахнул январ жэ на глиста,
Шо е троюродна сыстра вж.
И та взяла, вах, тую бляськ:
Шо, ты достойна фш Васьк?!

Бо ж вырвыш зразу ты ту твар,
Шо нагучыла й цылуватц
И, бы русалка, была свят,
Шо выйшла з гозыра.

Но вот пройшлы года – и я
С3чаю Гальку сь другу вжа й.
А, хы, сыс3чка нраВыцьця!
Шо прам ажь выцьцяв б в ямк.

Да. Зарэ но всэ я поняв:
Могла бы ж буты й самкай хвайн
Та самая, одбыла шо
Любимую зазнобк.

Мужык фсекда жа робыць так:
Ага! Галинка липшынька щ?
То йды сюда ж! Я зарэ дам,
Чого вжэ прагныш, мразьк.

Но… матчыц сыгран. Всё. Ничья.
Мы пырыспав зь са й тэё паньк.
И но не смел чы й не умел
Залить ей влад пас в тэльб.

Ну, так ексь карма распарадж,
Шо трэба взнаты й ридны мяск.
Бо, колы й маты змешват з гразь,
Ты ж знайдыш жинку вш гарн.

... ну, тут у в Мняв шэ есця ласк.
А, можэ, й дви адраз.
Красуни! Прам падарк.
Но нават мамка не пакажт
Их ш здымки ад дзедка


Рецензии