Сніги не ті – важкі і посірілі.
Побільшало проталин навкруги.
Чорнішають у полі ситі ріллі,
Та в кризі ще і річка, й береги.
Але в повітрі дух весняний чутно
Від верболозу і небесних сфер.
І що дрімало наче непробудно,
Невидимо ворушиться тепер.
В соку берези, шпильці первоцвіту
Непереможне прагнення буття.
Новий прихід, нове пізнання світу
Зове вперед іти без вороття.
Хоча морозець уночі і зранку
І ручаї веселі бачать сни,
Світ дивиться на зиму, як на бранку
Невтримної всесильної весни…
22.02.2016.
В кiнцi лютого
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2016
Свидетельство о публикации №116022303675
Свидетельство о публикации №116022303675
Рецензии