День у безвісті зник і розтанув
Від м’якої вечірньої повені.
Ніби пасма густого туману,
У повітрі думки намальовані.
Бачу я все і спостерігаю,
І порушити спокій боюсь,
Зупинитися цю мить благаю,
І від тихого щастя сміюсь.
І молюсь, і молюсь, і молюсь...
Благодаттю спустилося небо,
Ллється так, хоч руками черпай.
Більше в світі нічого не треба,
Як душа переповнена вкрай.
Дзвоном лагідним,
Лагідним дзвоном
Я проллюся у небо і сам
Без умов, перешкод та кордонів
І назавжди залишуся там.
22.02.16
Благодать
© Copyright: Олег Вербовий, 2016
Свидетельство о публикации №116022204138
Свидетельство о публикации №116022204138
Рецензии