Що треба?

Вколисана мрія, сльозами омита,
В обіймах Морфея тихесенько спить...
Роками самотності сплачено мито,
Які пролетіли так швидко, мов мить...

Немає нічого...ні жалю, ні болю...
В душі порожнеча і тиша німа...
РокИ пронеслись, наче вихор по полю,
Руйнуючи все, задля чого жила...

Життя написало свої мемуари,
Ніщо не змінити, хоч смійся, хоч плач...
Та...певно, ніщо не бува без покари,
А вироком - ЧАС...він жорстокий палач...

Нам шанси дає...а затім - забирає...
Осмислюєм пізно, що час дорогий...
Він вчить - берегти... цінувати навчає
І далі пливе, мов вітрильник старий...

А ти в самоті ділиш небо на грані,
Вплітаючи в долю сумний епізод...
Шукаєш зорю, рятівний семигранник,
Астральної сині порушивши код...

І душу сповивши свою у тенета,
Несеш величаво терновий вінок...
Ти жити хотів... та... зіркова планета,
Для тебе пропахла наскрізь полином...

Коли повернУсь до небесної сині
І згасну, мов зірка, в холодній імлі,
Спитаю у Бога:
              Що треба людині,
Щоб жити Людиною тут на землі?


Рецензии
Ах, Наташенька! Как глубоко ты заглянула в Душу!!! И я бы спросила у Господа, что нужно... Для счастья... И почему нам его всегда не хватает? Может мы не правильно живем? Очень понравилось! С теплом Я.

Завальнюк Мишина   22.02.2016 15:36     Заявить о нарушении
А счастье есть!...и оно - в малом...знать, что ты кому-то нужен, что тебя ждут дома и готовят чашку чая для тебя...и неважно слышать, важно чувствовать это... С ТЕПЛОМ К ТЕБЕ, ДОРОГАЯ!!!

Наталья Кислощук   22.02.2016 20:27   Заявить о нарушении