Навеянное снегом

Падает снег. Запах теплого хлеба. Крошки черствые на подоконнике
синицам и воробьям.
На срубе колодца - лед и примёрзшее ведро.
Добро и любовь. Вода, лед, снег.

Читаю "Святое Писание" на пожелтевших колонках старых газет.
Мерцают буквы, плывут фотографии, тает время.

Я возвращаюсь назад.
Там парнишка в битых валенках
в метель через сугробы
несет три мандаринки в карманах  пальто на вырост.
Это и есть жизнь, твоя и моя, Ангел, мой Невидимый Друг.

- "Люблю тебя очень!"
- "И я тебя тоже"
Аминь!




Навiяне снiгом

Валео Лученко

Падає сніг. Запах теплого хліба. Крихти черствого на підвіконня
синицям і горобцям.
На цямрині - лід і примерзле відро.
Добро і любов. Вода, лід, сніг.

Читаю "Свято Писання" на пожовклих шпальтах старих газет.
Мерехтять літери, пливуть світлини, тане час.

Я повертаюсь назад.
Там хлопчина у битих валянках
в хурделицю через замети
несе три мандаринки в кишенях на виріст пальто.
То є життя, твоє і моє, Янголе, мій Невидимий Друже.

- "Люблю тебе дуже!"
- "І я тебе теж"
Амінь!