В полон
Боже, бідна Україно,
Шия гнеться у ярмі…
Стогне та реве країна,
Як в поганому у сні…
Кажуть, здобули свободу.
Кров пролили у синів.
Українському народу
Злидень розум затьмарив…
Змії волю полонили.
Люд став, як повзучий гад,
Зовсім розум розгубили
Та вбивають брата брат…
За зелені у кишенях,
Що, як змії шелестять,
Запродали рідну неню
За «тридцятку», як Христа…
Запроданців лиходійських
Боже розуму лишив ….
Стогне земле з справ злодійських,
Вже немає більше сил…
Тільки-но, казали старці,
Є в історії взірець…
На осиковій гілляці
Їх очікує вінець…
Прийде час для батьківщини,
Скаже людям Дух – повстань!
І звільниться Україна
Від ярма та від страждань!
Свидетельство о публикации №116021908844