Розтане віра гідна, світла
Розтане віра гідна, світла,
Впадуть ікони до землі,
Де проклинають свого брата,
У очі дивляться сумні.
Давно немає у них світла,
У душах темрява і злість,
Танцює ненависть у грудях,
Навколо божевілля й гріх.
А ти давно переступив,
Тягар відкинути зумів,
Ідеш розважливо і гідно,
Але не з правдою давно.
Прогнила віра твоя світла,
І надламалася душа,
У бруд схилився і так видно,
Так інших підло не тягни.
Не говори, що довгі ночі,
Тебе з'їдали до кісток,
Коли від куль ховався, грівся,
Братів убили і сестер.
А ти залишився байдужий,
Коли стіна на серце впала,
Дитячі крики роз'їдали,
Навіщо жити у канавах?
Де ділять хліб і визирають,
Коли закінчиться війна,
Смітник, смітник навколо бруд,
Застигла кров тамує подих.
А ми знайшли у небі рай,
Ніхто ніщо не обіцяє,
І сліз не чути, і зітхань,
Лиш тільки вітер і печаль.
Розтане вiра гiдна, свiтла
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2016
Свидетельство о публикации №116021907157
Свидетельство о публикации №116021907157
Рецензии
Сильний вірш, цікаві думки. Душа, безсмертна, нажаль... Мені не хотілось Вам про це писати, хотілось навпаки, звтішити - ми всі помремо і цього бруду більше не булемо бачити. Але нажаль.... Мандри будуть тривати вічно... І бруду теж буде вистачати у цих нескінченних мандрах....
Шон Маклех Патрик 20.02.2016 02:57 • Заявить о нарушении
Шон Маклех Патрик 20.02.2016 02:57 • Заявить о нарушении