Листочок у руках. Шон Маклех Патрик. Перевод с укр

                «Дві паралелі, два меридіани –
                От і квадрат. Живи. Твори. Вмирай.»
                (Євген Плужник)

 Вчора блукав вулицями глухої осені, слухав голос холодного осіннього вітру. Навколо була мряка та мжичка, пронизливий холод листопада. Я підібрав з мокрої бруківки яскраво мідний листок дуба червоного (Quercus rubra) – дерева, батьківщина якого далеко за океаном, але доля занесла його на землю Ірландії. А в далині я побачив старого глухонімого двірника, який був мокрий так само як і його вулиця. І тоді я написав у своєму нотатнику таке:

 Хотілось би знати:
 Від чого ховаються люди
 Під парасольками сірими:
 Хіба тільки від крапель дощу:
 Цього меланхолійного проповідника,
 Цього пастора чорного готичного костелу,
 Цього чорнокнижника та алхіміка
 Моєї Європи темної,
 Як каптур
 Прочанина.
 Серед каменів мокрих
 Та дерев голих, як душа божевільного,
 З осінньою нудьгою
 У старому подертому портфелі
 Вдаю з себе шанувальника
 Чи то напою дивного,
 Чи то вітру холодного.
 Хоча вітер – теж напій.
 Пийте його шодня,
 Як п’єте безнадію
 Двірника-шульги.
 А він теж поет
 (А ви і не знали),
 А він теж Бах
 (А ви і забули),
 А він теж філософ
 (А ви його книгу вулиць
 На вогнище).
 Ото ж бо....

Перевод с укр. Ладомир Михайлов

"Две параллели, два меридиана - Вот и квадрат.Живи.
Твори. Умирай."
                Евгений Плужник.

Вчера бродил по улицам глухой осени, слушал голос холодного осеннего ветра. Вокруг был густой туман, морось и слякоть. Я подобрал с мокрой мостовой яркий медный листок красного дуба (Quercus rubra)- дерева, родина которого далеко за океаном, но судьба занесла его на землю Ирландии. Поодаль я увидел старого глухонемого дворника, который был мокрым, как и его улица. И тогда я занёс в свой блокнот эти строки:

Хотелось бы знать:
От чего прячутся люди
Под серыми зонтами?
Разве только от капель дождя,
Этого меланхоличного проповедника,
Этого пастора чёрного готического костёла,
Этого чернокнижника и алхимика
Моей Европы, тёмной,
Как капюшон
Богомольца.
Среди мокрых камней
И деревьев, голых, как душа сумасшедшего,
С осенней тоской
В старом потёртом портфеле
Выдаю себя за почитателя
То ли напитка удивительного,
То ли ветра холодного,
Хотя ветер - тоже напиток.
Пейте его изо дня в день,
Как пьёте безнадёжность
Дворника-левши.
А он тоже поэт.
(А вы не знали),
А он тоже Бах.
(А вы забыли),
А он тоже философ.
(А вы его книгу улиц на костёр.)
То-то и оно...