Перед тим, як щось поцупить
та сховати в скриню,
кожне падло репетує –
слава Україні.
Лізе злодій на трибуну
гаслами кидає,
а насправді мовби липку
народ обдирає…
На трибуні „скотиняка“
матом усіх криє,
та тихенько Україні
яму воно риє.
На крові загиблих лиси
наживають статки –
дожерлися, допилися
до третьої складки.
Шапка навіть спалахнула,
скинув її з себе –
загорілось, запалало,
дим стоїть до неба!
І побігли від народу
народні обранці,
драпонули на свободу
прокляті поганці.
Утікають пустомелі,
біжать пустобріхи,
летять добкіни і хмилі
з-під ласої стріхи.
Дочекаєтесь засранці
народного гніву,
закружляєте у танці
суть свою брехливу.
Нап‘єтесь смоли рідкої
на тім світі вдосталь,
будуть люди проклинати
навіть ваші кості.
Та добром вони не підуть,
нічого й чекати –
самим треба вигрібати
це сміття із хати!
18.02.2016
На злодii i шапка
© Copyright: Олександр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116021805979
Свидетельство о публикации №116021805979
Рецензии