В нашому лісі,
де тишина вбиває спокій,
де мій дух ховає таємниці,
де я чекаю стільки років:
Відчайдушніший хлопчина,
що по-справжньому любив,
ту одну, немов дитина,
в тому лісі загубив.
ЇЇ шукав, і крок за кроком,
по дорозі йшов прямій,
спіткнувся, упав ненароком,
кричав про нестерпний біль.
Нікого поряд не було,
Але водночас, були всі,
В лісі тому все гуло,
В лісі тому, що в сльозі.
Кричав, але ніхто його не чув.
Кричав, ніхто на поміч не прийшов.
Хлопчина душу стрепехнув.
Тепер повз душу його шов.
V.Hnatiuk. 16.01.2016
В рш. Quo Vadis?
© Copyright: Владимир Гнатюк, 2016
Свидетельство о публикации №116021709563
Свидетельство о публикации №116021709563
Рецензии