Шелест песка

Моему верблюду посвящаю. Искренне.

Жизни пустыня!
По ней поведу
Свой печальный караван
В поисках
Колодца чистого.
По звездам
Выбирая путь...
Буду слушать
Как песок шумит
В водяных часах Вселенной.
Напомните мне
Куда возвращаться
И зачем
Старому кочевнику -
Бедуину забытых слов
И оазисов медитаций.
Месяц!
Свидетель слепой
Моих откровений
И неуместных высказываний!
Лучи хилые брось
На рваные сандалии
Нашего времени чахоточного.
Дай погреться
На солнце твоему больному,
Дай дождаться
Рассвета
В этой дикой пустыне!
Дай увидеть
Тени шакалов
И след скорпиона
Пока ураган
Все песком не засыпал...



Шелест пiску

Артур Грей Эсквайр
                Моєму верблюду присвячую. Щиро.

Життя пустеля!
По ній поведу
Свій сумний караван
В пошуках
Криниці чистої.
По зорях
Вибираючи шлях...
Буду слухати
Як пісок шумить
В клапсидрі Всесвіту.
Нагадайте мені
Куди повертатись
І навіщо
Старому номаду -
Бедуїну забутих слів
Та оаз медитацій.
Місяцю!
Свідок сліпий
Моїх одкровень
І прозрінь недоречних!
Промені кволі кинь
На сандалі подерті
Нашого часу сухотного.
Погрітися дай
На світлі твоєму хворому
Дай дочекатись
Світанку
В цій дикій пустелі!
Побачити дай
Тіні шакалів
І слід скорпіона
Поки буревій
Все піском не засипав...

(Написано в ніч повного місяця під час зупинки каравану на шляху між оазами Томбукту та Руфан. Світлина з мережі. Хто автор - не пам;ятаю.)