Знову цей осінній ранок,
Зіронька тікає у світанок.
Прокинувсь я і … особливий
Крадеться в душу страх не зрозумілий.
І ранок цей – похмурий ввесь
Та ще й з туманом сивим –
Постав в очах, як дід Олесь,
Для мене буднем сірим.
Шумить на дворі вітер, стогне,
Опале листя підіймає із землі.
Він грає з ним і … як не жбурне –
Знущається, не дослухаючись мольбі…
Разом із листям я страждаю –
Все сіро навкруги.
Цієї миті і тебе прощаю,
Чи зможеш ти простить мені?!.
М.Жарновський 03.05.2009р.
Ранковий бiль
© Copyright: Микола Жарновський, 2016
Свидетельство о публикации №116021705694
Свидетельство о публикации №116021705694
Рецензии