Подаруй мені цвіт колоска
тихий шепіт співучого сонця
запах теплого сіна, чи скошеної трави,
чи хоч ледь впавшої роси.
Подаруй мені напій життя,
спрагу пити його до нестями,
чи жагу до твого забуття,
що колись була спокута нами.
Я візьму і пущу на долоні,
білим птахом синьої ночі,
кохання що бавило очі.
Як колись, побіжу босоніж
по землі зацілованій ранком,
степом,
подих якого бив у скроні.
Подаруй мені життя,
Я ж бо хочу подихати трохи.
Але туман тисне на груди
закуті в ланцюг війни квітів.
2002
подаруй
© Copyright: Оси Зазеркалья, 2016
Свидетельство о публикации №116021712148
Свидетельство о публикации №116021712148
Рецензии