Навiщо дивилась в моi карi очi???
Шукала вiдради, або тяжкий смут??
Навiщо лагяла зi мною щоночi?
В душi твоїй схований безмежний бруд.
Шукала вiдраду? Чи може спаciння ?
Вiд тяжких грiхiв, що носила з собою.
Чи сiяла роздрiбу, стигле насiння?
Яке розривало ту душу вiд болю.
Але це не вiчно…! Це все не сховати,
все рано чи пiзно стає в очевидь.
Немов були разом… немов в однiй хатi,
a стали чужими, на вiки у мить.
Навiщо дивилась в моi карi очi?
Я вже все простив, я не маю образ!
В життi я бажаю тобi тiльки щастя,
як жаль, що воно в мить покинуло нас.
Навiщо
© Copyright: Морозан Андрей, 2016
Свидетельство о публикации №116021600482
Свидетельство о публикации №116021600482
Рецензии